Журнал: «Ліки України»

Раздел:  Дистанційне навчання

1. Ишемический инсульт. Взгляд кардиолога    И. В. КУЗНЕЦОВ, Е. Г. ПОЧЕПЦОВА
   В статье представлена информация в виде ответов на актуальные вопросы относительно тактики лечения кардиологических пациентов при развитии мозгового инсульта на основании ESC рекомендаций.

Раздел:  Оригінальні дослідження, клінічні випадки

1. Динамика качества сна и когнитивных функций у пациентов молодого возраста с первичной инсомнией на фоне приема средства Сонмелат форте    О. Г. МОРОЗОВА, А. В. ЛОГВИНЕНКО
   Резюме Целью исследования стала оценка качества сна, когнитивных функций и влияния инсомнии на трудовую и социальную адаптацию у пациентов молодого возраста с первичной инсомнией (в соответствии с критериями DSM-5 и МКБ-10 для инсомнии) и их динамики под влиянием приема средства Сонмелат форте. Материалы и методы. Обследовано 23 пациента (средний возраст − 41,3±2,8 лет) с хронической первичной инсомнией и длительностью инсомнических нарушений 7,79±2,4 месяцев. Контрольную группу составили 20 практически здоровых лиц (средний возраст 40,6±2,3 лет) без инсомнии. С целью лечения инсомнии пациенты принимали Сонмелат форте (комбинация 5 мг мелатонина немедленного и 5 мг мелатонина замедленного высвобождения) по 1 таблетке за 30 минут до сна в течение 30 дней. Результаты. Хроническая первичная инсомния у пациентов молодого возраста способствует развитию легких проявлений когнитивной дисфункции в виде нарушения кратковременной зрительной и слуховой памяти, снижения концентрации, устойчивости и повышения истощаемости внимания, а также способствует развитию эмоциональных нарушений (тревоги, депрессии), трудовой и социальной дезадаптации. Диетическая добавка Сонмелат форте является эффективным и безопасным средством лечения хронической первичной инсомнии у пациентов молодого возраста, способствуя уменьшению латентности сна, числа ночных и ранних пробуждений, увеличению продолжительности ночного сна и уменьшению дневной сонливости, способствует регрессу легкой когнитивной дисфункции (улучшению кратковременной зрительной и слуховой памяти, устойчивости внимания), улучшает эмоциональное состояние пациентов и дневное функционирование за счет уменьшения дневной сонливости и общей утомляемости, способствуя тем самым повышению уровня социальной и трудовой адаптации.
2. Складний диференційний діагноз асциту в діяльності лікаря первинної ланки (власні клінічні спостереження та дані літератури)    В. М. РУДІЧЕНКО, Д. В. РЕЙЗІН, Н. М. ХАНТІЛЬ
   Найчастішою причиною асциту, що визначається як накопичення більше 25 мл рідини в черевній порожнині, є попередній цироз печінки. Значно рідше трапляються інші етіологічні причини асциту, такі як злоякісні новоутворення, застійна серцева недостатність, синдром Бадда–Кіарі. Туберкульоз та пан- креатит також слід розглядати як можливу причину, особливо якщо асцит є першим маніфестним симп- томом. Можливий також розвиток асциту не печінкового походження, тобто причиною асциту можуть бути й інші супутні стани. У статті наведено опорні анамнестичні запитання та опорні дані фізикального дослідження для лікаря загальної практики-сімейної медицини при названому патологічному стані. Наведено інші біохімічні показники. Обговорюється виправданість проведення парацентезу при асциті. Наведено власні клінічні спостереження випадку складного диференційного діагнозу асциту, котрий потребував хірургічного втручання, яке було проведено в Київській міській клінічній лікарні № 8.
3. Анализ представлений врачей-терапевтов Украины о диагностике и лечении острого бронхита    И. Г. БЕРЕЗНЯКОВ, Н. И. ИМАНОВА, В. И. БЕРЕЗНЯКОВ, Д. Ю. СИДОРОВ, М. Н. ЛЕБЕДИНСКАЯ, Ю. В. ЛЕВАДНАЯ
   неоправданным затратам на лекарства и могут негативно влиять на распространение резистентности бактерий к антибиотикам. Цель исследования – предложить подходы к улучшению диагностики и лечения больных ОБ в Украине на основе анализа врачебных представлений. Материалы и методы. Для опроса врачей были сформулированы 8 вопросов, на каждый из них предлагалось 5 вариантов ответов. Врачи самостоятельно определяли правильные ответы на каждый из вопросов. На протяжении 2018 г. на врачебных конференциях и циклах усовершенствования врачей был опрошен 201 терапевт. Результаты. На отсутствие нужды в проведении лабораторных и инструментальных исследований для обоснования диагноза ОБ указали 29,4 % опрошенных, в то время как 36,8 % респондентов посчи- тали необходимым клинический анализ мокроты, а 59,2 % врачей – рентгенологическое исследование органов грудной клетки. Среди классов антибиотиков чаще всего упоминались макролиды (56,2 %), аминопенициллины (54,7 %) и ингибиторозащищенные пенициллины (39,3 %). Среди классов медика- ментов, которые врачи используют для лечения больных ОБ, чаще всего (95,5 %) респонденты отме- чали мукоактивные препараты (отхаркивающие, противокашлевые, муколитики, мукокинетики и др.). Выводы. Среди распространенных врачебных заблуждений в отношении диагностики и лечения ОБ можно выделить: 1) переоценку значимости инструментальных и, в меньшей степени, лабораторных исследований для верификации диагноза; 2) чрезмерное увлечение мукоактивными препаратами, не располагающими доказательной базой для использования по данному показанию, а также 3) антибио- тиками группы пенициллинов, в том числе «защищенными», которые не активны в отношении ключевых бактериальных возбудителей ОБ. Препаратами выбора в лечении больных ОБ являются растительные лекарственные средства, прежде всего – экстракт из корня южноафриканской герани EPs 7630 (Умкалор).
4. Корекція психосоматичного стану хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу    О. С. ХУХЛІНА, В. Ю. ДРОЗД
   Взаємозв’язок стресу, тривоги і депресії у пацієнтів із серцево-судинними патологіями, особливо в умовах коморбідності, є актуальною темою для досліджень і потребує вивчення з позицій доказової медицини. Мета – визначити зміну психоемоційного стану та рівня пролактину у хворих на стабільну стенокардію напруги (ССН) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) у динаміці лікування. Матеріали та методи. У дослідження включено 88 хворих на ССН І–ІІ ФК із коморбідною ендоскопічно позитивною ГЕРХ. Усім хворим, які були включені у дослідження, до початку лікування та через 30 днів було проведено визначення сироваткового рівня пролактину, опитування для виявлення наявності три- воги та депресії за допомогою опитувальника «Госпітальна шкала тривоги та депресії» (HADS) та оцінку якості життя за допомогою опитувальника SF-36. Хворих було поділено на дві групи, залежно від того, яку терапію вони отримували. Пацієнти 1 групи (43 особи) отримували базисне лікування ССН та ГЕРХ, 2 групи (45 осіб) –базисну терапію ССН та ГЕРХ, за винятком прокінетиків та донаторів НО, лише нітрогліцерин, за потреби, та, додатково, мельдоній (Вазонат) капсули 500 мг 2 р/д протягом 30 днів. Усі препарати призначали у середніх терапевтичних дозах, за індивідуальною потребою у них. Результати. У хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ встановлено підвищений рівень пролактину, який прямо та сильно корелює із отриманими балами як за підшкалою тривоги (у середньому клінічно виражена тривога), так і депресії (субклінічно виражена депресія) опитувальника HADS. До лікування якість життя пацієнтів загалом була низькою. На 30 день лікування у 2 групі рівень пролактину знизився практично до норми, чого не було виявлено у 1 групі, як і бали за даними опитувальника HADS, що відо- бражає позитивний вплив корекції базисної терапії на тенденцію зниження тривоги та депресії серед пацієнтів, хворих на ССН та ГЕРХ. Результати групи, яка додатково приймала Вазонат, за усіма підшка- лами SF-36 статистично достовірно були вищими, порівняно із тотожними показниками 1 групи, що свідчить про покращення якості життя пацієнтів. Висновки. Корекція базисної терапії ССН та ГЕРХ із виключенням призначення прокінетиків, нітратів пролонгованої дії, та додатковим призначенням мельдонію (Вазонат) у дозі 500 мг 2 р/д, приводить до статистично достовірно вираженішого зниження рівня пролактину сироватки крові, зменшення тривоги та депресії, за даними опитувальника HADS, та підвищення якості життя пацієнтів, хворих на ССН та ГЕРХ, порівняно з базисною терапією цих захворювань.

Раздел:  Лекції, огляди

1. Высокодозовые краткие курсы левофлоксацина для лечения больных внебольничными пневмониями: анализ аргументов «за» и «против»    И. Г. Березняков
   Краткие высокодозовые курсы левофлоксацина по 750 мг/сутки сроком на 5 дней являются эффективным, безопасным и экономически выгодным методом лечения больных внебольничной пнев- монией, госпитализированных в терапевтические отделения. Вводить левофлоксацин следует внутри- венно на протяжении всего курса лечения, либо использовать ступенчатую терапию. Приоритетными кандидатами на проведение краткого высокодозового курса левофлоксацина по 750 мг/сутки сроком на 5 дней являются пациенты, которые принимали β-лактамы по любому поводу в предшествующие 3 месяца, и у которых нет убедительных оснований предполагать туберкулез легких.
2. Роль helicobacter pylori в етіопатогенезі хвороб шлунково-кишкового тракту    Н. В. СНІГИР, В. Є. САБАДАШ
   Серед відомих людству патогенних мікроорганізмів Helicobacter pylori викликає особливу увагу лікарів, оскільки її властивості дозволяють спричиняти багато захворювань шлунково-кишкового тракту, призводячи до виразкування слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки. Окрім того, ця бактерія пов’язана із розвитком лімфоми та аденокарциноми шлунка. Інфікованість Helicobacter pylori в країнах, що розвиваються та мають низький економічний потенціал, дуже висока, тому в цих країнах повинен проводитися контроль за раннім виявленням та ерадикацією Helicobacter pylori. Згідно з сучас- ними рекомендаціями, існують ефективні схеми терапії для лікування H. Pylori-асоційованих захворювань, які в Україні представлені сучасними лікарськими засобами (Пілобакт Нео, «САН ФАРМА», Індія), що дозволяють пацієнту отримати повний курс лікування та мати гарантований лікувальний ефект.
3. Депрессии у пациентов пожилого и старческого возраста: проблема выбора препарата антидепрессанта    С. Г. БУРЧИНСКИЙ
   Проблема своевременной диагностики и эффективного лечения возраст-зависимой патологии различного генеза для отечественной медицины представляет особую актуальность. Статья посвяще- на проблеме выбора оптимального антидепрессанта для лечения депрессии у пациентов пожилого и старческого возраста. При построении схемы оптимальной фармакотерапии депрессивных состояний у пациентов старческого возраста необходимо учитывать особенности их клинической картины, нали- чие когнитивных нарушений, тревожных расстройств. Возрастные нарушения процессов биотранс- формации лекарственных средств, факторы коморбидности и полипрагмазии приводят к возрастанию риска нежелательных межлекарственных взаимодействий, нередко с тяжелыми последствиями. В настоящее время в патогенезе депрессивных расстройств, в том числе в пожилом и старческом возрасте, ведущее место отводится ослаблению серотонинергической нейромедиации в мозге. Поэтому оптимальной группой антидепрессантных препаратов являются селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, и среди них эсциталопрам – антидепрессант сбалансированного типа действия. Препарат обладает максимальным комплексным сбалансированным действием в отношении основных компонентов клинической картины депрессий, оказывает благоприятное влияние на когни- тивную сферу, обладает высокой биодоступностью и имеет наиболее благоприятный профиль безопас- ности. Сегодня эсциталопрам рассматривается как препарат первого выбора среди всех СИОЗС по критерию эффективность–безопасность.
4. Еректильна дисфункція у чоловіків із кардіоваскулярними захворюваннями    О. М. БАРНА, М. О. ОДИНЕЦЬ, І. В. ПАРАХНЮК
   Застосування бета-блокаторів у пацієнтів із артеріальною гіпертензією є високоефективним з погля- ду антигіпертензивного ефекту та поліпшення прогнозу захворювання. При лікуванні хворих молодого або середнього віку рекомендують застосовувати бета-блокатори із вазодилатаційними властивостями (небіволол), оскільки вони не призводять до розвитку еректильної дисфункції. Позитивний вплив небіво- лолу на статеву функцію у чоловіків обумовлений його впливом на вивільнення оксиду азоту в стінці судин, що приводить до розширення судин різного калібру. Сучасні клінічні дослідження доводять, що з усіх бета-блокаторів саме небіволол не чинить негативного впливу на еректильну функцію, тому його можна безпечно призначати пацієнтам різного віку.