Подписка
   Поиск:
 

Журнал: «Ліки України Плюс» електронне видання


Свежий номер

Свежий номер

03.09.2019г.

Раздел:  Зміст номеру

  1. Зміст номеру    Зміст номеру
    Зміст номеру

Раздел:  Вимоги до статей

  1. Вимоги до статей    Вимоги до статей
    Вимоги до статей

Раздел:  Лекції, огляди

  1. Рациональная терапия кашля при инфекциях нижних дыхательных путей у пациентов с аллергическим ринитом    Т. М. БЕНЦА
    рое оказывает серьезное негативное влияние на качество жизни пациентов. АР представляет собой воспалительное заболевание слизистой оболочки носа, вызванное IgE- опосредованной реакцией после воздействия аллергена, к которому чувствителен пациент. Симптомы аллергического ответа являются результатом действия гистамина на H1-рецепторы. В клинической практике часто встречается сочетание аллергического и инфекционного процесса у одного пациента. На фоне аллергии создаются условия для присоединения вторичной инфекции или возникновения инфекционного заболевания. Аллергическое воспаление, особенно длительно сохра- няющееся, порождает склонность к инфицированию и персистенции инфекционного агента. Инфекции нижних дыхательных путей (ИНДП) включают острый бронхит, обострения хронической обструктивной болезни легких, пневмонию. Тактика ведения пациентов с АР при возникновении ИНДП должна предусматривать патогенетичес- кий подход, комплексность и этапность терапии. Антигистаминные препараты (АГП) являются основой лечения АР. Преимущество АГП второго поколения заключается в селективном связывании H1-рецепторов и их противоаллергическом и противовоспалительном эффектах. Муколитический препарат амброксол – метаболит бромгексина. Помимо мукокинетического и секретогенного эффектов, амброксол про- являет антиоксидантное, противовоспалительное, местное анестезирующее и стимулирующее синтез сурфактанта действия. В контексте лечения кашля при ИНДП у пациентов с АР охарактеризовано применение комбиниро- ванного препарата Респикс Л®, преимуществом которого является многовекторная фармакодинамика, включающая муколитический, противовоспалительный, антигистаминный эффекты. Прием Респикса Л® является безопасным и характеризуется минимумом побочных эффектов.
  2. Особливості лікувальної тактики при хронічному панкреатиті у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень    Т. М. ХРИСТИЧ, Я. М. ТЕЛЕКІ, Д. О. ГОНЦАРЮК
    Метою роботи було висвітлити особливості стратегії та тактики лікування хронічного панкреатиту за коморбідності з хронічним обструктивним захворюванням легень. Автори акцентували увагу на виконанні рекомендацій Уніфікованих протоколів, які затверджені наказами Міністерства охорони здоров’я для лікування кожної хвороби, а також Уніфікованих європейських клінічних рекомендацій з діагностики та лікування ХП (2017 р.) і рекомендацій GOLD (2018 р.) щодо лікування хронічного обструктивного захворювання легень. Підкреслюється значення препаратів, які спрямовуються на ліквідацію абдомінального болю, зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози, оптимальності застосування бронхолітичної терапії, особливостей призначення кортикостероїдів та показань для використання антибіотикотерапії.
  3. Особливості розвитку раннього остеоартрозу у жінок, хворих на ЦД 2-го типу, в пре- та постменопаузі    Л. В. ЖУРАВЛЬОВА, В. О. ЧЕРПІТА
    Метою даного огляду є узагальнення інформації щодо розвитку остеоартрозу в пацієнток, хворих на цукровий діабет 2-го типу, в пре- та постменопаузі. Особливості настання та перебігу клімактерію, його вплив на розвиток раннього остеоартрозу, а саме на метаболізм кісткової тканини у жінок є насамперед міждисциплінарною проблемою, яка потребує комплексного підходу і залучає до вивчення процесу лікарів різних спеціальностей: терапевтів, кардіологів, ендокринологів, ревматологів тощо. На сьогодні доведена важлива роль адипокінів загалом, але питання впливу вісфатіну в патогенезі розвитку остеоартрозу потребує подальшого вивчення. Застосування методу ранньої діагностики за допомогою вісфатіну може бути використано для підвищення якості діагностики остеоартрозу, в тому числі для прогнозування тяжкості перебігу захворювання у жінок, хворих на цукровий діабет 2-го типу, в пре- і постменопаузі. Тому доцільним є подальше вивчення молекулярних механізмів активації вісфатіну, яке може привести до розробки нових терапевтичних засобів для лікування ранніх змін при остеоартрозі та широкого спектра інших супутніх захворювань.
  4. Огляд фармацевтичних розробок і здобутків наукової школи О. І. Тихонова    Т. Г. ЯРНИХ, О. А. РУХМАКОВА
    У статті представлено огляд фармацевтичних розробок та здобутків наукової школи видатного вче- ного в галузі фармації Олександра Івановича Тихонова (1938–2019 рр.). Особливе й найбільш значуще місце у дослідженнях його наукової школи посідала тематика, пов’язана з питаннями розробки лікар- ських препаратів на основі стандартизованих субстанцій продуктів бджільництва. В межах цієї наукової школи академік О. І. Тихонов підготував понад 90 вчених, було створено 6 нових вітчизняних стандарти- зованих субстанцій і близько 59 лікарських препаратів, 14 з яких випускаються промисловістю, видано 15 підручників, 75 навчальних посібників, 15 довідників, 10 практикумів, 45 навчально-методичних роз- робок, 32 збірки наукових статей та тез, опубліковано 18 науково-методичних рекомендацій.

Раздел:  Оригінальні дослідження, клінічні випадки

  1. Артеріальна гіпертензія у віддалений період після інфаркту міокарда та ішемічного інсульту: поширеність та якість контролю    М. М. ПАВЕЛКО, Р. Я. ЗУБИК, А. В. ЯГЕНСЬКИЙ
    Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з основних факторів ризику інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту. Метою роботи було порівняти поширеність АГ та чинників, які впливають на її контроль у пацієнтів у від- далений період (понад 2 роки) після перенесеного ішемічного інсульту (ІшІ) та інфаркту міокарда. За результатами дослідження встановлено, що пацієнти після інфаркту міокарда та ішемічного інсульту істотно не відрізняються за віком та мають подібний профіль факторів ризику, що свідчить про етіологічну спорідненість вказаних захворювань. Артеріальну гіпертензію виявляли частіше після ішемічного інсуль- ту. Крім того, пацієнти, які перенесли ішемічний інсульт, мали гірший ліпідний профіль та меншу рухову активність. Виявлено неприйнятно низький рівень контролю АГ в обох групах. Досягнення цільових значень АТ реєструвалось лише у 23,0 % пацієнтів після ІшІ та у 26,1 % пацієнтів після ІМ. При цьому кількість анти- гіпертнезивних препаратів була недостатньою в обох групах.

В архив >>>

Ліки України
Мистецтво лікування
Medix Anti-Aging
Ліки України Плюс
електронне видання
Асcоциация
Пациентам
Авторам
События
Контакты

 





Компания Medix 2020 © - Все права защищены